Дистанційне навчання 28 .10.2020.

1 курс,  28  група  

УРОК№ 12  

Тема уроку: Використання вірусів у біологічних  методах  боротьби зі шкідниками. 

Д.З. Опрацювати  параграф76 .

Урок№13

Тема уроку:  Прокаріотичні  організми: археї  та бактерії.

Д.З.Опрацювати параграф 77.

 Література:Задорожний К.М.  Біологія і екологія: підручник для 10 кл.закл.загал.серед.освіти. –К.М.Задорожний   О.М.Утєвська.-Харків:Видавництво       «Ранок».2018 -240с.:іл.

Уроки  проходять  онлайн   на  платформі:Meet. Meet.gogle.com.

Meeting URL:https://meet google.com/ toc-jwbv-hza

Доядерні або прокаріоти (Prokaryotes, від давньогрецького pro- перед + karyon горіх або ядро, посилаючись на ядро клітини + суфікс -otos, pl. -otes; також може писатися як «procaryotes») — організми без ядра (karyon) клітини, (здебільшого також без будь-яких інших мембранних органел, таких як мітохондрії чи ендоплазматичний ретикулум, але є винятки).

Цей набір характеристик відрізняє їх від еукаріотів (ядерних організмів), які мають клітинні ядра і можуть бути як одноклітинними, так і багатоклітинними. Різниця між структурою прокаріотів та еукаріотів найбільша серед груп організмів. Більшість прокаріотів — бактерії, і ці два терміни раніше розглядалися як синоніми. Проте, в 1990-му році американський вчений Карл Воуз запропонував поділ прокаріотів на бактерій і архей (Bacteria та Archaea, спочатку Eubacteria і Archaebacteria) через істотні генетичні відмінності між цими групами. Система поділу на еукаріотів, бактерій та архей зараз вважається визнаною та називається Системою трьох доменів. Вона замінила собою Систему двох імперій.

На сьогодні описано понад 3000 видів прокаріотів, але їхня реальна кількість у природі значно більша.

Будова клітини прокаріотів

 

2курс,1група

УРОК№ 9

Тема уроку:Репродуктивне здоров»я.Сучасні  можливості  та перспективи репродуктивної медицини.

Репродуктивна медицина — це напрямок медико-біологічних знань, що мають на меті допомогу в народженні дитини, регуляцію народження та планування сім’ї. Репродуктивна медицина є синтезом знань з гінекології, андрології, біології, генетики, цитології та кріобіології.

У наш час існують такі можливості репродуктивної медицини:

1) Осіменіння спермою чоловіка або донора — здійснюють у деяких випадках ендокринного, імунологічного чи чоловічого безпліддя.

2) Запліднення у пробірці — отримання з яєчників жінки зрілих яйцеклітин та запліднення їх сперматозоїдами чоловіка (або донора). Потім утворені ембріони розвиваються в інкубаторі протягом 48-72 годин і пересаджуються в матку жінки.

3) Ін’єкція сперматозоїда в цитоплазму яйцеклітини — проводять за складних форм чоловічого безпліддя або в окремих випадках у разі розладів репродуктивного здоров’я одночасно чоловіка та жінки.

4) Донорство яйцеклітини — для жінок, у яких яйцеклітина не визріває, а також за високого ризику появи спадкових захворювань у дитини. Дозволяє виносити і народити здорового малюка. яйцеклітини отримують від здорової жінки-донора.

5) Сурогатне материнство — для жінок, у яких видалена матка, або для тих, кому вагітність протипоказана за станом здоров’я. Використовують яйцеклітини та сперматозоїд подружжя, але ембріони переносять у порожнину матки здорової жінки, яка і є сурогатною матір’ю.

6) Заморожування ембріонів — для зберігання і використання ембріонів, що розвиваються, за програмою екстракорпорального запліднення (ЕКО). За необхідності ембріони розморожують та переносять у порожнину матки.

7) Банк донорської сперми — використовують у разі повного чоловічого безпліддя або за відсутності у жінки партнера, але за бажання мати дитину.

За різними оцінками, новітні репродуктивні технології дають успішний результат у 20-30 % випадків. Тобто за їх застосування кожна друга-третя пара з десяти народжує малюка.

Перша дитина, що з’явилася на світ у результаті штучного запліднення, народилася у Великобританії 25 липня 1978 року. Через 13 років — 1991-го — вперше така дитина народилася і в Україні.

 

Процедура штучного запліднення у багатьох випадків є досить коштовною. Тому в Україні існують державні дотації. На сьогоднішній день демографічний стан у нашій країні є несприятливим. Репродуктивна відповідальність покладена на покоління, яке народилося в 1990-ті роки і є само по собі малочисельним. Іншими словами, тоді не народилися ті, що зараз могли б бути батьками. Тому застосування технологій репродуктивної медицини є перспективним.

Д.З. Опрацювати  параграф  103.

 Література:Задорожний К.М.  Біологія і екологія: підручник для 10 кл.закл.загал.серед.освіти. –К.М.Задорожний   О.М.Утєвська.-Харків:Видавництво            «Ранок».2018 -240с.:іл.

Уроки  проходять  онлайн   на  платформі:Meet. Meet.gogle.com.

Meeting URL:https://meet google.com/ acu-fnwi-hr

 2курс,6 група

Урок№16

Тема уроку : Поняття про  онкогенні  фактори та онкологічні  захворювання.

Д.З. Опрацювати  параграф86   . 

Урок№17

Тема уроку: Статеві клітини. Особливості   гаметогенезу у людини.

Д.З.Опрацювати параграф 91.                                        

 Література:Задорожний К.М.  Біологія і екологія: підручник для 10 кл.закл.загал.серед.освіти. –К.М.Задорожний,   О.М.Утєвська.-Харків:Видавництво            «Ранок».2018 -240с.:іл.

Уроки  проходять  онлайн   на  платформі:Meet. Meet.gogle.com.

Meeting URL:https://meet google.com/  qdu-eeuu-kmo

 

   Онкологічні захворювання (від грец. онкос – пухлина і логос – наука) – це спадкові порушення, що зумовлені появою в організмі змінених (трансформованих) соматичних клітин. Ці хвороби супроводжуються утворенням пухлин доброякісного (аденома, папілома, ліпома) або злоякісного (рак, саркома, аденокарцинома, лімфома) характеру. Під злоякісними слід розуміти такі пухлини, які схильні до зростання, становлять загрозу для організму і мають можливість викиду метастазів.

Онкологія — це область медицини, яка об’єднує в собі знання про ракові пухлини, а також доброякісні пухлини, вивчає поведінку клітин, що беруть участь у їх формуванні, визначає наявність в організмі злоякісної пухлини.Перетворення нормальних клітин на трансформовані визначаються змінами генів, відповідальних за регуляцію клітинного циклу, диференціації та запрограмованої загибелі клітин. Гени, причетні до розвитку онкозахворювань, зазвичай поділяють на три групи – протоонкогени, антионкогени та гени-мутатори.

Онкогенні чинники – це чинники, що можуть спричиняти або прискорювати розвиток новоутворення.

Це можуть бути:

1. Неправильне харчування - викликає виникнення пухлин у 35% випадків. Консерванти, барвники, розпушувачі, ароматизатори, поліпшувачі смаку, харчові добавки хімічного походження, які людина споживає, збільшують вірогідність виникнення раку шлунка, товстої та прямої кишок.

2. Тютюнопаління – одна з найвагоміших причин виникнення раку. Ця шкідлива звичка викликає рак легенів, ротової порожнини, стравоходу, гортані, підшлункової залози, сечового міхура та шийки матки. Рак спричиняє і пасивне куріння.

3. Радіоактивне опромінення – викликає злоякісні пухлини у 4-5% випадків. Рак шкіри найчастіше виникає через тривале сонячне опромінення. Здатне викликати онкозахворювання і рентгенівське та радіаційне опромінення.

4. Малорухомий спосіб життя також викликає онкологічні захворювання у 4-5% випадків. Надлишкова вага є чинником розвитку багатьох злоякісних пухлин, у тому числі раку молочної залози, тіла матки, товстої кишки і раку передміхурової залози.

5. Вживання алкогольних напоїв – причина виникнення 2-3% онкологічних захворювань. Найбільше ризикують ті, хто поєднує випивку з курінням.

 

6. Забруднення довкілля є причиною розвитку злоякісних пухлин в 1-2% випадків. Потужне джерело виникнення злоякісних новоутворень – викид в атмосферу продуктів згорання автотранспортом. Також під ризик потрапляють люди, що проживають поблизу промислових гігантів.

7. Підвищена стресовість. Під час стресу організм мобілізує всі органи і системи. Якщо стреси трапляються часто, це спричинює їх перевтому і виснаження. Унаслідок цього виникають різноманітні захворювання, які здатні, врешті-решт, спричинити рак.

8. Неякісні полімерні матеріали, з яких може бути виготовлений посуд, дитячі іграшки, меблі, здатні викликати рак дихальних шляхів.

9. Спадковість. Близько 15% раку молочної залози має спадковий характер. Також спадкову схильність мають лейкози, злоякісні лімфоми. Ретинобластома (пухлина ока) – єдине онкозахворювання у дітей, що має реальний спадковий зв’язок – приблизно в третини випадків.

10. Деякі види вірусів. Головна причина раку печінки – хронічне інфікування вірусами гепатиту В, С, раку шийки матки – вірусом папіломи людини.

11. Безсистемне вживання медпрепаратів. Ліки слід вживати після консультації з лікарем і не займатися самолікуванням.

12. Порушення вироблення гормонів статевими органами.

Сперматозоїди — це рухливі клітини, які мають три відділи — головку, шийку й хвіст. У хвості містяться спеціальні білки, які забезпечують рух сперматозоїда. У результаті коливальних рухів хвоста сперматозоїд може самостійно рухатися головкою вперед зі швидкістю 2-3 мм за хвилину. В шийці зосереджені мітохондрії, що виробляють енергію, яка використовується для руху. Вона містить також видозмінену центросому, яка сприяє процесові поділу заплідненого яйця. Головка клітини містить ядро зі спадковим матеріалом і спеціальну органелу — акросому. Вона потрібна для того, щоб сперматозоїд міг подолати оболонки яйцеклітини під час запліднення: ферменти, які містяться в акросомі, цю оболонку розчиняють.

Яйцеклітина набагато більша, ніж сперматозоїд. Вона містить поживні речовини, які забезпечують перші поділи майбутнього зародка, і не має джгутика. Спадковий матеріал яйцеклітини міститься в ядрі. Зовні її оточують спеціальні оболонки, які утворюються під час розвитку яйцеклітини в яєчнику. Вони перешкоджають проникненню в яйцеклітину більш, ніж одного сперматозоїда та сприяють вкоріненню зародка в слизову оболонку матки.

Процес утворення статевих клітин у статевих залозах називають гаметогенезом. В яєчках відбувається сперматогенез, а в яєчниках — оогенез.