26 група  біологія 

ТЕМА: Сучасна біотехнологія.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: опрацювати параграф 50 https://uahistory.co/pidruchniki/zadorozhnij-biology-and-ecology-11-class-2019-standard-level/

 27 група 

ТЕМА: Узагальнення та систематизація знань з теми " Екологія"

 https://youtu.be/HWhnyqVJJQw

https://naurok.com.ua/test/ekologiya-11-klas-675138.html

 https://uahistory.co/pidruchniki/anderson-biology-and-ecology-11-class-2019-standard-level/10.php

 https://youtu.be/RPy0Ju1KB3E

тема 1. Міждисциплінарні зв'язки біології та екології.

 https://youtu.be/HWhnyqVJJQw

 Тема: Адаптація як властивість біологічних систем.

Мета: Ознайомити учнів з поняттям адаптації як властивості біологічних

систем. Розглянути приклади адаптацій. Зорієнтувати учнів у класифікації

адаптацій.

Сприяти розвитку логічного мислення, вміння аналізувати та порівнювати

біологічні об’єкти. Виховувати бережливе ставлення учнів до природи,

культуру спілкування, екологічну свідомість.

Обладнання: малюнки та фотографії прикладів адаптацій тварин, картки-

завдання, аудіозапис звуків тварин.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Привітання з учнями. Налаштування учнів на роботу. Вчитель вмикає

аудіозапис зі звуками диких тварин. Як тільки багато різноманітних тварин

проживає на нашій планеті. Щоб вижити у такому різноманітті кожній тварині

довелося пристосовуватись до інших живих організмів та умов

навколишнього середовища. Сьогодні на уроці ви дізнаєтесь багато нового

про пристосувальні властивості тварин. Тому будьте максимально уважні та

зосереджені.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Асоціативне гроно ( Учні біля дошки створюють схему)

Середовище існування 

Живі організми

Пристосування

Фактори середовища

Взаємозв’язок

Адаптації

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Проблемне питання. Уявіть ситуацію, якби ящірка не відкидала хвіст. Чи

змогла б вона зберегти свій вид до наших часів? На дошці демонструється

малюнок ящірки.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Оголошення теми та мети уроку. Запис дати та теми уроку в зошитах.

1.Поняття про адаптацію.

Пояснення вчителя з елементами демонстрації

Основи теорії адаптації закладено канадським ученим Гансом Сельє

(1936–1989). Він увів у науку поняття адаптації, виявив фази адаптаційного

процесу, сформулював уявлення про загальний адаптаційний синдром і

стрес.

АДАПТАЦІЯ (від лат. adaptatio – пристосування) в біології –загальна

властивість усіх біосистем щодо формування й розвитку нових біологічних

ознак відповідно до змін умов навколишнього середовища.

Запитання до учнів:

Чи можете ви навести прилади адаптацій?

Учні наводять прилади.

Демонстрація картинок адаптації тварин.

2.Поняття про принцип єдності організмів і середовища існування.

Принцип в різний час формульований К. Ф. Рульє, І. М. Сеченовим та В. І.

Вернадським.

Життя розвивається внаслідок постійного обміну речовин та інформації на

ґрунті потоку енергії у динамічній єдності організмівй середовища мешкання.

Запитання до учнів:

Наведіть приклади які будуть ілюструвати принцип єдності організмів і

середовища існування.

Учні наводять прилади ланцюгів живлення. Залежність живих організмів від

вологи. Сонячного світла. Температури тощо.

3.Класифікація адаптації організмів.

Методи: демонстрація, розповідь, учні пишуть рівняння реакції на дошці

під керівництвом учителя.

Адаптація реалізується не лише на рівні організму. Її прояви існують на

кожному з рівнів організації біосистем і притаманні їм усім.

Клітинними адаптаціями є пристосування на рівні одноклітинних організмів

або окремих клітин багатоклітинних організмів. Так, під дією

ультрафіолетовоговипромінювання на мембрани епітеліоцитів синтезується

фермент тирозиназа йутворюється меланін; нестача кисню стимулює

збільшення кількості мітохондрій і посилення процесу біологічного

окиснення; поява нового джерела поживних речовин спричиняє появу нових

ферментів у клітинах бактерій.

Організмовими адаптаціями є морфоанатомічні структури, фізіологічні

явища або прояви поведінки організму, що сформувалися в процесі еволюції

і підвищують довготривалий репродуктивний успіх організму. Це найбільш

вивчена група адаптацій.

До популяційних адаптацій належать: спільне добування їжі стаєю вовків

або прайдом левів зростання в популяціях кількості самок і збільшення

плодючості та кількості яєць у кладках птахів.

Видовими адаптаціями є шлюбні танці журавлів або турнірні бої оленів,

результатом яких є добір самців й самок для успішної репродукції виду,

нерест упрохідних риб, світлова комунікація у світляків.

Прикладами екосистемних адаптацій можуть бути симбіотичні відносини

між видами у біогеоценозах: мікориза орхідей з базидіальними грибами,

бактеріориза бульбочкових бактерій роду Rhizobium з бобовими рослинами.

Вчені виділяють такі групи адаптацій:структурні, фізіологічні, етологічні.

Робота з підручником. (Учні заповнюють табличку в робочих зошитах

використовуючи матеріал підручника с.4-7 К.Задорожний)

Група адаптацій Приклади Значення адаптацій

Структурні

Фізіологічні

Етологічні

По закінченню роботи здійснюється перевірка та обговорення кожної із груп

адаптацій.

ІV. Закріплення матеріалу.

Завдання на мультимедійній дошці (на звичайній дошці можна прикріпити

ілюстрації) Вправа «Розпізнай біологічний об’єкт»

Визначте за даними ілюстраціями групу та значення адаптації

1Горби на тілі верблюда

2.Забарвлення жаби

3.Нічний зір у кажана

4.Наявність колючо-сосучого ротового апарата у комара

5.Характерна поза у кобри

6. Форма тіла у змії

V.                 Рефлексія

Обговорення проблемного питання «Уявіть ситуацію, якби ящірка не

відкидала хвіст. Чи змогла б вона зберегти свій вид до наших часів?»

VI.   Домашня робота

Опрацювати відповідний параграф підручника (параграф 1), підібрати та

записати в зошити по 3 приклади різних адаптацій у тварин. Для бажаючих

підготувати інформацію про адаптації спричинені мутаціями.

Тема: Роль екологічного виховання у формуванні

конкурентноспроможного робітника.

Анотація

В даній статті висвітлені основні напрямки, шляхи та методи

екологічного виховання здобувачів освіти . Адже екологічна ситуація, яка

склалася у світі та в Україні в цілому, постійно вимагає швидкої перебудови

мислення людства й кожної конкретної людини, формування екологічної

свідомості й екологічної культури.

У зв’язку з цим екологічна освіта й екологічне виховання стають новим

пріоритетним напрямком педагогічної теорії та практики. Відповідно до

Національної доктрини розвитку освіти у ХХІ столітті, одним із ключових

питань системи освіти є екологічне виховання.

Вступ

Екологічне виховання - це неперервний процес навчання, виховання,

самоосвіти, накопичення досвіду і розвитку особистості, спрямований на

формування ціннісних орієнтацій, норм поведінки і спеціальних знань щодо

збереження навколишнього середовища і природокористування,

реалізованих в екологічно грамотній діяльності.

Одним із найважливіших завдань сучасної освіти є підвищення

екологічної грамотності учнів, озброєння їх навичками економного й

бережливого використання природних ресурсів , формування активної,

гуманної позиції у ставленні до природи.

Дієвість екологічного виховання залежить від узгодження всіх його

напрямків, елементів і засобів , комплексності , безперервності й охоплення

ним всіх членів суспільства протягом усього їхнього життя.

Екологічна свідомість та культура є необхідними умовами для

подолання глобальної екологічно кризи.

Негативні зміни в природному середовищі під впливом виробничої

потужності людства на початку XXI ст.. набули значного прискорення, а

отже, відповідь на них також має бути адекватною не лише за змістом, а й у

часі. Збереження планети залежить і від якості , і від темпів формування

свідомості та культури, що відбуваються в процесі екологічного виховання.

Суспільству сьогодні потрібні виховані, грамотні та культурні в

екологічному відношенні люди. Саме тому так важливо розпочинати

екологічне виховання з раннього дитинства. [ 3]

Екологічне виховання має будуватися за принципом спіралі, коли на

кожному наступному витку відбувається узагальнення переднього. Воно має

починатися з раннього дитинства і триває все життя.

Формування екологічної культури здобувачів освіти. Екологічне

виховання має сформувати екологічну культуру людини, для якої характерні

різнобічні, глибокі знання про навколишнє середовище (природне і

соціальне); екологічний стиль мислення, що передбачає відповідальне

ставлення до природи та свого здоров'я; наявність умінь і досвіду вирішення

екологічних проблем (насамперед на місцевому рівні); безпосередня участь у

природоохоронній роботі, а також здатність передбачати можливі негативні

наслідки природо-перетворювальної діяльності людини[4].

Головні завдання екологічної освіти: формування високої екологічної

культури всіх верств населення, підготовка фахівців для різних видів

екологічної діяльності. Екологічна освіта поєднує такі компоненти:

екологічні знання, мислення, світогляд, етика, культура.

Відповідно до Концепції екологічної освіти України формування

екологічної культури особистості включає:

• виховання розуміння сучасних екологічних проблем держави і світу,

усвідомлення їх важливості, актуальності і універсальності;

• відродження кращих традицій українського народу у взаємовідносинах з

довкіллям, виховання любові до рідної землі;

• формування розуміння необхідності узгодження стратегії природи і

стратегії людини на основі ідеї універсальності природних зв’язків,

подолання споживацького ставлення до природи;

• розвиток особистої відповідальності за стан довкілля, вміння прогнозувати

особисту діяльність і діяльність інших людей та колективів;

• розвиток умінь приймати відповідальні рішення щодо проблем

навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної

поведінки, виховання глибокої поваги до власного здоров’я та вироблення

навичок його збереження.

Саме тому найважливішою складовою проблеми є формування

екологічної культури здобувачів освіти, рівень якої визначає якість

екологічної освіти й виховання.

Екологічна освіта е сукупністю екологічних знань, екологічного

мислення, екологічного світогляду, екологічної етики, екологічної культури,

екологічного виховання.

Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання в

навчальному закладі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання,

добирається відповідна методика, зважаючи на вікові можливості

здобувачів освіти. Мета екологічного виховання - формувати в здобувачів

освіти відповідальне ставлення до навколишнього середовища, що

відбувається з умов його екологічної свідомості.

       Досягнення поставленої мети можливе за умовами виконання

послідовних навчально-виховних завдань:

 Формувати екологічно орієнтовані стосунки і цінності,

спрямованні на подолання конфліктів між людиною і

навколишнім середовищем;

 Сприяти, щоб засвоєнні знання і моральні принципи поведінки,

що до навколишнього середовища ставали переконанням

особистості;

 Розвивати почуття особистої відповідальності за стан

навколишнього середовища на національному і глобальному

рівні;

 Розкривати здобувачам освіти у доступній формі сутність

сучасних проблем екології та її актуальність для людства;

 Розвивати вміння приймати відповідальні рішення з питань

охорони навколишнього середовища і діяти відповідно до них ;

 Залучати здобувачів освіти до практичної діяльності під час

розв’язання проблем навколишнього середовища місцевого

значення;

       Екологічне виховання - це складна систематична діяльність , що

спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Завдання

екологічного виховання – сприяння накопиченню екологічних знань ;

виховання любові до природи, прагнень примножувати її багатства;

формування вмінь і навичок діяльності людини в природі.

У нашому навчальному закладі екологічне виховання базується на

таких принципах :

 Формування особистості, яка здатна свідомо, активно, творчо

впливати на навколишній світ.

 Формування дослідницьких умінь здобувачів освіти, здатності

проєктувати своє особисте буття, що не зашкоджуватиме світу

природи; підвищення компетентності у вирішенні екологічних

проблем.

 Формування в учнів умінь і навичок ініціативи, самостійності, віри у

свої сили, сприяння виробленню активної життєвої позиції,

прагненню до здійснення громадянських дій.

 Здійснення екологічно-просвітницької роботи.

Форми екологічного виховання здобувачів освіти : виховні бесіди, лекції,

години спілкування, виховні заходи, акції, екскурсії, конкурси, вікторини,

проєкти.

Екологічна культура є показником свідомості особистості учня,

дорослої людини. Формування цієї культури є обов’язковий напрямок

системи освіти. Основним принципом у здійсненні екологічної культури та

виховання є краєзнавчий принцип вивчення та охорони на фоні загальних

проблем. Тоді й наукові основи охорони та збагачення природи будуть

зрозумілішими та доступнішими, якщо формувати їх на краєзнавчому

екологічному матеріалі.[1[

В екологічній освіті значне місце мають такі інтегровані методи , як

рольові ігри, дебати, робота в групах тощо. Адже вони наближають їх

учасників до реалій життя, створюють такі навчальні ситуації, де треба

використовувати здобуті знання та вміння, виявити моральні якості в оцінці

та розв’язанні екологічних проблем. Розвиваються і комунікативні риси

учнів, уміння знаходити колективні розв’язання поставлених завдань,

стимуляції особистості, її розвитку.

Масові заходи екологічного характеру передбачають участь великої

кількості здобувачів освіти. До них належать екологічні акції, місячники,

конкурси. Зокрема висаджування дерев та кущів, благоустрій території.

Недарма наш заклад зразкового природокористування. Краса нашої

території – це заслуга наших працівників та здобувачів освіти.

Екологічна акція « Годівничка», « Шпаківня» відбувається кожного

року , де здобувачі освіти з професії « Робітник з комплексного

обслуговування та ремонту будинків, газоелектрозварник» змагаються в

конкурсі « Найкраща годівничка» та « Оригінальна шпаківня».

У грудні проходить традиційна акція Всеукраїнської екологічної ліги

«Збережи ялинку».

Мета акції – відмовитися від передноворічного винищення хвойних

дерев та показати шкідливі наслідки передноворічного вирубування хвойних

дерев. Акція спрямована не тільки на попередження незаконної рубки сосен

та ялин, а й на формування громадської думки про «ялинкову» проблему

шляхом пропаганди заміни живих дерев на композиції з гілля.

Щорічно проходить акція « Еко ялинка» , де здобувачі освіти

створюють з природних матеріалів еко ялинки та прикраси до них.

Важлива роль у формуванні навичок екологічної культури та освіти

належить екскурсіям . Здебільшого це екскурсії на природі, поїздки на берег

Дністра.

Базові знання з екологічної освіти сприяють формування екологічної

культури здобувача освіти, роблячи його конкурентноспроможним на ринку

праці . Здобувачі освіти повинні усвідомити цілісність природи Землі,

єдність її процесів, зв’язок людини з природою. Вони мають знати, що їхня

фахова діяльність, поведінка щодо природи повинні узгоджуватися з її

законами. Лише за таких умов у майбутніх фахівців сформується почуття

відповідальності за долю природного оточення.

Екологічне виховання має сформувати екологічну культуру людини,

для якої характерні різнобічні, глибокі знання про навколишнє середовище

(природне і соціальне); екологічний стиль мислення, що передбачає

відповідальне ставлення до природи та свого здоров’я; наявність умінь і

досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому рівні).

Висновок

Отже, екологічне виховання сприяє формуванню та розвитку у

особистості екологічної свідомості – здатності адекватно оцінювати стан

навколишнього природного середовища та всіляко сприяти своїми вчинками

його покращенню, або, як мінімум, не погіршувати його екологічно

недружніми діями. Екологічна освіта має забезпечувати наявність

компетентних спеціалістів, що володіють відповідними знаннями, навичками

та вміннями. Разом взяті, екологічна освіта та виховання, є основою

екологічного просвітництва – різноманітних формальних та неформальних

заходів, що сприяють розвитку екологічної культури, високий рівень якої

неможливо забезпечити без вільного доступу до екологічної інформації.